На основании этого ДСТУ вроде как нужно. Тем более, что в п. 6.4.5 сказано "Струмовідводи слід з'эднувати горизонтальними поясами поблизу поверхні землі і через кожні 20 м по висоты будівлі". А в IEC 62305:2006, как мне объясняли, необходимость контура зависит от РБЗ. И для ІІІ РБЗ контур можно не делать, только вертикальный (-ные) электрод (-ы) на каждый токоотвод. Но я все-равно стараюсь, на участках, где это возможно, соеденить вертикальные заземлители контуром.
У IEC 62305:2006 зазначено 2 види уземлювачів:
- тип "А", де під кожним доземним провідником влаштовуються горизонтальні або вертикальні уземлювачі. Проте їх неодмінно належить з'єднати між собою. Найкраще - під землею, якщо немає змоги - над землею. У такому випадку беруть катанку вкриту ПВХ для захисту від корозії або використовують "природні" струмовідводи (наприклад сандвіч-панелі або металоконструкції каркасу споруди). На нещодавній конференції з блискавкозахисту у ЛДУ БЖД директор авторитетної польської фірми зазначив, що й у них реально доводиться миритися з тим, що замовник, трапляється, не дозволяє розкривати ґрунт для влаштування таких з'єднань.
- тип "В", де навколо споруди прокладається уземлювач з поцинкованої штаби 30х3,5 мм на глибині щонайменше 0,5 м на відстані 1 м від стіни споруди.
Якщо споруда зводиться впритул до існуючої будівлі, єдиним дієвим рішенням є фундаментний уземлювач. Звісно, з такими ідеями варто приходити не тоді, коли територію навколо споруди вже упорядковано.

Оскільки опір уземлювача блискавкозахисту не нормується то у IEC 62305:2006 є вимоги щодо довжини електродів залежно від LPL (РБЗ по-нашому). Наприклад, для типу "А":
- для LPL (III-IV) 5 м горизонтально або 2,5 м вертикально без огляду на питомий опір ґрунту;
- для LPL I та II подано графіки (чим гірше ґрунт, тим довше електроди).
Для типу "В" дещо складніше, тому тут про це не розводитимусь.