Ач, які дебати розгорілися! Тема приваблива й незмінно популярна. Спробуємо розставти деякі крапки над і
1. Якщо говоримо про розміри вземллювальних електродів, зазначені у стандартах МЕК, не забуваймо, що там йдеться лише про сталь, ПОЦИНКОВАНУ шаром у 70 мкм. Тому що ніхто не візьметься гарантувати, що за кілька років половина мм кв. н зіржавіє. Наведений приклад з трьома Омами за 40-50 років експлуатації може стосуватися "м'якого" заліза з низьким вмістом вуглецю, яке важко піддається корозії. Тепер такого не знайдеш.
2. Якщо у грунті виконуються шрубові (не зварні) з'єднання, їх належить обмотати спеціяльною протикорозійною стрічкою. Бо ж варити поцинковані деталі - то шкода й собі й деталям.
3. Оскільки наступний стрижень є сенс забивати на такій відстані від першого, яка дорівнює довжині стрижня (інакше вони один одного будуть екранувати), слід приділити першому особливу увагу. Дійсно, бажано мати прилад, аби перевірити, чи дістане електрод до грунтових вод. Це буде великий успіх і економія. Якщо ні - доведеться балансувати між глибиною забивання та наявним місцем для кількох електродів.
4. Уземлювач "трикутником" (або й одинична глибинна штанга) годиться для уземлення електрустановки споживача але ніяк не для системи захисту від блискавки. Бо там важливими є розміри та геометрія, а не опір (хоча, чим менше - тим краще). Якщо на будинку є вземлене елекроустатковання (хоча б і трубстояк антени) - його неодмінно належить вземлити. Це не так вже й дорого, проте суттєво підвищить безпеку людей та обладання.
5. Замки "цапфа-отвір" електродів ОБО Беттерманн дуже надійні. Були приклади, коли помилково забиту штангу висмикували з грунту екскаватором. Замки продовжували тримати окремі елементи вкупі.
6. Нержавійна сталь надається лише для особливо корозійно агресивних грунтів. Однозначно, сітка з нержавійних штаб закладається під гідроізольовані фундаменти споруд, але тут обговорюється зовсім не такий випадок.
7. Наостанок - не забуваймо, що модульну штангу можна згодом й наростити, якщо буде потреба й гроші. З мінімальними руйнуваннями вже обжитої й впорядкованої території навколо будинку. Розкопати останній стрижень, зняти протикорозійну стрічку, розкрутити шрубовий злучник. І забити ще кілька елементів по 1500 мм. Цього не зробиш у "доморощених" системах: з "чорного" кутника, довгих (по 3 м) суцільних стрижнях, у випадку зварних з'єднань.
Ця конструкція - результат багаторічного практичного досвіду і ми навіть не все можемо знати про її переваги.