а сейчас то как работать?
Как обычно, проектировать то, что поддается проектированию, и не проектировать того, что проектированию не поддается. Да, стандарт 62305 редакция 2 ввел в состояние хаоса и неразберихи где-то так треть из привычных для украинского проектировщика объемов работ по молниезащите, но две трети то вполне пригодны для конвертации в хлеб насущный, разве ж нет? Вот их и работайте, это же не первый документ, который кроит проектную практику по-живому, можно уже было и привыкнуть.
Виникає законне питання: а де ж були "заінтересовані сторони" з їхніми намірами щодо "жвавих комунікацій" усі ці довгі роки після впровадження ДСТУ IEC/EN 62305:2012?
Ну, по-перше, проектування блискавкозахисту ніколи не сягало більше ніж 10% від загального обсягу тих проектних робіт, які мені доводиться виконувати. Тому зараховувати мене до "заінтересованих сторін" не варто. Якщо мене щось і цікавить (в кризі, яку викликало введення ДСТУ IEC/EN 62305:2012), то лише те, від яких саме різновидів проектів блискавкозахисту варто деякий час триматись подалі. Наразі варто триматись подалі від блискавкозахисту вибухонебезпечних об'єктів, оскільки на рівні НОРМ в Україні абсолютно відсутня методологія розрахунку зон розвіювання від транспорту вентиляцією вибухонебезпечних газів чи пари. А рахувати ці зони
для реального проекту по довідниках надрукованих півстоліття тому щось не дуже хочеться. Точніше, зовсім не хочеться.